Встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу

Для багатьох людей, які тривалий час проживають разом без офіційної реєстрації шлюбу, питання підтвердження таких відносин набуває особливого значення під час поділу майна, оформлення спадщини, отримання соціальних виплат або вирішення інших сімейних спорів. Саме тому законодавство України передбачає можливість встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу через суд. Судове встановлення фактичних шлюбних відносин дозволяє підтвердити, що чоловік і жінка вели спільне господарство, мали спільний побут, сімейний бюджет та взаємні права й обов’язки, характерні для подружжя.

Перед тим як звертатися до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, важливо розуміти, що самого спільного проживання або наявності стосунків недостатньо. Для того, щоб довести факт проживання однією сім’єю, необхідно підтвердити існування реальних сімейних відносин, які характеризуються спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю спільного бюджету, взаємними правами та обов’язками, а також придбанням майна в інтересах сім’ї. Суд оцінює всі докази у сукупності та встановлює, чи дійсно між сторонами існували відносини, притаманні подружжю. Тому, питання, як довести факт проживання однією сім’єю, що підтверджує факт спільного проживання, які докази приймає суд та яке значення має встановлення факту проживання однією сім’єю, є ключовими для успішного захисту майнових та інших сімейних прав.

Відповідно до ч.2 ст.21 Сімейного кодексу України (далі – далі «СК України»), проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Згідно із ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Як зазначається у п.5 ч.2 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України (далі – «ЦПК України»), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Також, як зазначається у п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Важливою, у даному випадку є позиція, яка викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, де було зазначено, що з урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно як установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Детальніше за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/83000767 

Також, важливою у даному випадку є позиція, яка викладена у постанові Верховного Суду від 25 грудня 2024 року у справі № 501/4442/21, де у пунктах 78-90 було зазначено, що з огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц). Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі№ 694/1540/20). Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20. У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно. Факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22). Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20). Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Детальніше за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124084883 

Встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу має важливе значення для захисту майнових прав, оформлення спадщини, отримання соціальних виплат та реалізації інших законних прав осіб, які фактично проживали як подружжя. У багатьох випадках саме рішення суду про встановлення факту проживання однією сім’єю є необхідною підставою для підтвердження сімейних відносин, поділу спільного майна або набуття статусу члена сім’ї. Судова практика свідчить, що для успішного встановлення факту проживання однією сім’єю необхідно довести наявність спільного проживання, спільного побуту, спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, характерних для подружжя.

Головним документом, який підтверджуватиме факт проживання однією сім’єю – є судове рішення, яке набрало законної сили.

Згідно із ст.319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Тому, щоб встановити факт проживання однією сім’єю без шлюбу, необхідно звернутися із відповідною заявою до суду.

Як зазначається у ст.318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Відповідно до ст.316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.

До прикладу, можна навести рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 9 липня 2025 року у справі № 761/9264/25. За обставинами справи, 03.03.2025 р. ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересована особа: Київська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Свої вимоги заявниця обґрунтовує тим, що починаючи з 2006 року вона та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займались благоустроєм квартири, робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту. Крім того, всі свята проводили в колі рідних та друзів. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер в місті Києві. Після його смерті відкрилася спадщина. Заявниця у встановленому законом порядку звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а у подальшому із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак отримала відмову у зв`язку з тим, що надані до спадкової справи документи не дають можливості встановити родинні відносини заявниці із спадкодавцем. Посилаючись на те, що встановлення даного факту має для неї юридичне значення, заявниця звернулася до суду з даною заявою.

Суд зазначив, що згідно з п.5 ч.1, ч.2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналогічна позиція викладена у п.9 листа Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13. Так, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р., якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 р., доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 20.03.2023 р. у справі № 372/3321/19.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства. Згідно з вимогами ч.4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Отже, предмет доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім`єю передусім складає сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім`ї; спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків.

Як наслідок, суд вирішив заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період з 21.03.2006 р. по дату смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_2 .Детальніше у рішенні суду за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129830201

Встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу є важливим юридичним механізмом захисту прав осіб, які фактично перебували у сімейних відносинах. Для того щоб довести факт проживання однією сім’єю, необхідно надати суду належні та допустимі докази, які підтверджують спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, спільного майна, а також взаємні права та обов’язки, притаманні подружжю. Саме рішення суду про встановлення факту проживання однією сім’єю є основним документом, що підтверджує існування фактичних шлюбних відносин та може бути підставою для поділу майна, оформлення спадщини, отримання соціальних виплат, статусу члена сім’ї загиблого військовослужбовця та реалізації інших законних прав. Судова практика свідчить, що встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу можливе лише за умови комплексного підтвердження реальності сімейних відносин та їх відповідності критеріям, визначеним сімейним законодавством України.