Розірвання шлюбу через суд

Коли сімейне життя заходить у глухий кут, а спільне майбутнє більше не бачиться можливим, постає питання про розірвання шлюбу через суд. Для багатьох людей це не лише юридична процедура, а й складний життєвий етап, пов’язаний з емоціями, переживаннями та необхідністю ухвалювати важливі рішення щодо дітей, майна та власного майбутнього.

Водночас судова статистика свідчить, що такі ситуації є доволі поширеними. Так, за даними судової статистики України за 2025 рік, саме справи про розірвання шлюбу стали найчисельнішою категорією сімейних спорів. Із 194 535 сімейних справ, які перебували на розгляді судів, 127 803 справи стосувалися розлучення, що значно перевищує кількість спорів про стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав та інших сімейних питань. Детальніше статистика за наступним посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/main_site/zvit_2025/1-%D1%86_4.2025.xls  

Проте, незважаючи на поширеність таких справ, у багатьох людей виникають однакові запитання: скільки триває розірвання шлюбу через суд, коли шлюб офіційно вважається припиненим, що потрібно говорити під час судового засідання, до якого суду звертатися та які витрати доведеться понести при поданні позову. Нерідко саме брак зрозумілої інформації змушує відкладати вирішення питання, хоча законодавство України передбачає чіткий порядок розлучення у суді.

У цій статті детально розглянемо порядок розірвання шлюбу через суд, з’ясуємо, скільки триває розлучення через суд, коли рішення суду про розірвання шлюбу набирає законної сили, в який суд подавати позов про розірвання шлюбу, скільки коштує подати на розлучення.

Питання, скільки триває розірвання шлюбу через суд, є одним із найпоширеніших серед подружжя, яке вирішило офіційно припинити сімейні відносини. Багато хто очікує отримати точну відповідь у днях або місяцях, однак на практиці строк розгляду справи про розлучення залежить не лише від вимог законодавства, а й від завантаженості конкретного суду, поведінки сторін та інших процесуальних обставин. Розглянемо, які строки встановлені Сімейним кодексом України та Цивільним процесуальним кодексом України, а також скільки фактично може тривати розірвання шлюбу через суд.

Відповідно до ч.4 ст.109 Сімейного кодексу України (далі – «СК України»), суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Згідно із ст.111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство, незалежно від стану розгляду порушеного кримінального провадження, цивільної справи або справи про адміністративне правопорушення щодо домашнього насильства, заходи щодо примирення подружжя не вживаються.

Відповідно до ст.210 Цивільного процесуального кодексу України (далі - «ЦПК України»), суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3, 4-1 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Відповідно до п.4 ч.6 ст.19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про розірвання шлюбу.

Згідно із ст.275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тривалість розгляду справи про розірвання шлюбу через суд може суттєво відрізнятися залежно від конкретного суду та обставин справи. Хоча законодавство передбачає розгляд таких справ у розумні строки, на практиці значний вплив має навантаження на суддів, кількість суддів, які фактично здійснюють правосуддя, наявність вакантних посад, а також кількість справ, що перебувають у провадженні суду. Наприклад, якщо в одному місцевому суді на одного суддю припадає близько 500–700 справ на рік, а в іншому — понад 2 000–3 000 справ, очевидно, що строки призначення судових засідань та ухвалення рішень будуть різними. Саме тому в одному суді справу про розірвання шлюбу можуть розглянути за 1–2 місяці, тоді як в іншому суді через значну завантаженість перше судове засідання може бути призначене лише через кілька місяців після подання позову. Крім навантаження, на тривалість процесу впливають неявка сторін до суду, подання клопотань, необхідність витребування доказів, надання строку для примирення подружжя та інші процесуальні дії. Тому навіть за однакових обставин строк розгляду справи про розлучення може істотно відрізнятися залежно від регіону та конкретного суду.

Як приклад, можна навести рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року у справі № 757/68215/21-ц.

За обставинами справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. У грудні 2021 року  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача  ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Як наслідок, суд вирішив,  позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити. Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 30 червня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції м. Донецька, актовий запис за № 272 - розірвати. Детальніше за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105053927 

Як можна помітити, справа про розірвання шлюбу у вищезазначеному суді розглядалась близько 6-ти місяців.

Визначення моменту припинення шлюбу після його розірвання в судовому порядку має ключове значення для розуміння юридичних наслідків такого рішення. Саме дата набрання законної сили рішенням суду є тією правовою межею, з якої припиняються сімейні права та обов’язки подружжя, а колишнє подружжя набуває нового цивільного статусу. Від цього моменту також залежить можливість повторного укладення шлюбу та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану. Розглянемо порядок набрання законної сили рішенням суду та момент, коли шлюб вважається офіційно припиненим відповідно до Сімейного та Цивільного процесуального кодексів України.

Відповідно до ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно із ч.2 ст.115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Відповідно до ч.1-2 ст.273 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час розгляду справи про розірвання шлюбу в суді важливо розуміти, що кожне слово та поведінка учасників процесу мають значення не лише з моральної, а й із правової точки зору. Судове засідання — це офіційний процес, який обов’язково фіксується технічними засобами, а його учасники зобов’язані дотримуватися порядку та поваги до суду. У справах про розлучення зазвичай достатньо чітко та спокійно викласти свою позицію щодо припинення шлюбу, без емоційних конфліктів чи образ, адже саме юридично обґрунтовані пояснення впливають на результат справи. Водночас варто пам’ятати, що будь-яка неповага до суду або порушення порядку можуть мати наслідки у вигляді адміністративної відповідальності. Саме тому правильна поведінка в суді при розлученні є не менш важливою, ніж сам зміст заявлених вимог.

Відповідно до ст.247 ЦПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу). Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Повне або часткове відтворення технічного запису судового засідання здійснюється на вимогу учасника справи, або за ініціативою суду. Технічний запис судового засідання та протокол судового засідання після закінчення судового засідання долучаються до матеріалів справи. Порядок зберігання технічного запису судового засідання та долучення його до матеріалів справи визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Учасник справи має право отримати копію технічного запису судового процесу. Розмір судового збору за видачу в електронній формі копії технічного запису судового засідання, в тому числі шляхом надання доступу до Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля) для його завантаження, встановлюється законом.

Згідно із п.1 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Відповідно до ст.185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, - тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі діяння, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Злісне ухилення експерта, спеціаліста, перекладача від явки в суд - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невиконання поручителем зобов’язань, покладених судом під час провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства, - тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неповага до Конституційного Суду України з боку учасників конституційного провадження, перекладача, свідка, спеціаліста, експерта, інших учасників конституційного провадження, залучених Конституційним Судом України до участі у справі, що виразилася у злісному ухиленні від явки на засідання, пленарне засідання Сенату, Великої палати Конституційного Суду України або в непідкоренні цих та інших осіб розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час таких засідань, а так само вчинення будь-яких дій, які свідчать про явну зневагу до Конституційного Суду України іншими присутніми на пленарному засіданні особами (крім суддів Конституційного Суду України), - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До прикладу, можна навести постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 листопада 2017 року у справі № 723/2969/17.

За обставинами справи, ОСОБА_1 06.11.2017 року о 16 год. 30 хв. в м. Сторожинець, під час судового засідання про розірвання шлюбу, на запитання судді відповідав агресивно, на що отримав зауваження, після чого стукав по столі та вів себе, тим самим вчинив неповагу до суду та порушив вимоги статті 185-3 КУпАП.

Як наслідок, суд постановив, ОСОБА_1, НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати винним у вчиненні правопорушення передбаченого статтею 185-3 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 (вісімсот пятдесят) гривень. Детальніше за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/70557474 

Також, приміром, можна навести постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2020 року у справі № 569/19094/20.

За обставинами справи, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 , з`явився на розгляд цивільної справи Рівненського районного суду Рівненської області про розірвання шлюбу та стягнення аліментів між ОСОБА_2 , під час проведення судового засідання під головуванням судді ОСОБА_3 , під час пояснень ОСОБА_1 , маючи вигляд нетверезого та неприємних запах перегару з ротової порожнини, почав голосно та нецензурно виражатись в присутності судді та секретаря, на зауваження судді не реагував, чим проявив неповагу до суду, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 185-3 КУпАП. ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що алкогольні напої вживав напередодні судового засідання та з похмілля з`явився в судове засідання. Зазначив, що під час проведення судового засідання не стримався та підвищив голос, водночас нецензурно не виражався.

Як наслідок, суд постановив, визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 185-3 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Детальніше за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93671001 

Вибір суду для подання позову про розірвання шлюбу є першим і одним із найважливіших кроків у процедурі розлучення, адже саме від правильно визначеної підсудності залежить, чи буде позов про розірвання шлюбу прийнятий до розгляду без зайвих затримок. Законодавство України, зокрема ЦПК України, встановлює загальне правило, за яким позови у сімейних спорах подаються за місцем проживання відповідача, тобто за його зареєстрованим місцем проживання або перебування. Водночас у низці випадків допускається відступ від цього правила, що дозволяє обрати інший суд, зокрема за місцем проживання позивача. Саме тому правильне визначення, який суд обрати для подання позову, залежить від конкретних обставин справи, а також від таких факторів, як місце проживання відповідача та наявність підстав для альтернативної підсудності, передбаченої процесуальним законом.

Відповідно до ч.1 ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Згідно із ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.2 ст.28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Згідно із ч.9 ст.28 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

До прикладу, можна навести ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 16 травня 2025 року у справі № 444/773/25.

За обставинами справи, позивач  ОСОБА_1 звернувся до Жовківського районного суду Львівської області з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що дану справу належить передати для розгляду за підсудністю до іншого суду у зв`язку із наступним. Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч.2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть предявлятися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоровя чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. Як встановлено з матеріалів позовної заяви, позивач зазначає, що місце проживання чи реєстрації відповідача йому не відоме. Інших поважних причин передбачених ч.2 ст.28 ЦПК України для предявлення позивачем позову до Жовківського районного суду Львівської області про розірвання шлюбу за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивачем не зазначено. Проте, згідно з відповіддю №1354460 від 06.05.2025 року з Єдиного демографічного реєстру відповідач в справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Тобто встановлено, що позивач подав до суду позов із порушенням правил територіальної підсудності. Відповідно до ч.9 ст.187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленомустаттею 31 цього Кодексу. П. 1 ч. 1 ст.31ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Відповідно до ст.32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Таким чином, суд дійшов висновку, що вищезазначена справа не підсудна Жовківському районному суду Львівської області та її належить передати для розгляду Трускавецькому міському суду Львівської області.

Як наслідок, суд постановив, цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , про розірвання шлюбу, надіслати за підсудністю на розгляд до Трускавецького міського суду Львівської області (адреса: вул. Івана Мазепи, 21/1, м. Трускавець, Львівська область, 82200). Детальніше за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/127425254 

Вартість подання позовної заяви про розірвання шлюбу формується не лише з фіксованої суми судового збору, а й із можливих додаткових витрат, пов’язаних із розглядом сімейної справи. Саме тому питання, скільки коштує позовна заява про розірвання шлюбу, завжди слід розглядати комплексно, враховуючи норми ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», які визначають структуру судових витрат, порядок їх сплати, а також випадки часткового повернення коштів. У контексті розлучення через суд для більшості громадян основною витратою є саме судовий збір за розірвання шлюбу, однак у процесі розгляду сімейних спорів можуть виникати й інші витрати, зокрема на правничу допомогу або процесуальні дії. На практиці, ціна позовної заяви про розірвання шлюбу може відрізнятися залежно від обставин справи, а також від того, чи виникають додаткові процесуальні витрати. У практиці судів також трапляються випадки, коли частина витрат компенсується або повертається, що робить загальну вартість розлучення через суд індивідуальною для кожної конкретної ситуації.

Згідно із ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У 2026 році такий розмір становить 1 331,20 гривень.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п’ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв’язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев’ятої статті 141 цього Кодексу.

Як приклад, можна навести рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 11.06.2024 року у справі № 930/3247/23, де суд вирішив, позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити. Шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зареєстрований 14 лютого 2018 року Виконкомом Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, актовий запис №2, - розірвати. Стягнути із відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , понесені судові витрати у виді сплаченого при зверненні до суду судового збору у розмірі 1073,60 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн. Детальніше за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/119673996 

Розірвання шлюбу через суд — це юридична процедура, яка стає необхідною, коли подружжя не може дійти згоди або має спільних дітей, майнові спори чи інші обставини, що унеможливлюють розлучення через РАЦС. Як показує судова практика та статистика в Україні, справи про розлучення є однією з найпоширеніших категорій сімейних спорів, а порядок їх розгляду чітко врегульований нормами Сімейного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України. Тривалість розгляду справи про розірвання шлюбу залежить від завантаженості суду, поведінки сторін і процесуальних дій, але зазвичай вкладається у строки спрощеного провадження. Шлюб вважається припиненим лише після набрання законної сили рішенням суду, а сама процедура супроводжується питаннями підсудності, судового збору та процесуальних витрат. Усе це робить розлучення через суд не просто формальністю, а важливим етапом юридичного та життєвого переходу, де кожна деталь має значення.

Також прохання дивитися посилання на матеріал щодо захисту своєї власності у шлюбі, який міститься за наступним посиланням. Також, важливою є інформація як стягнути аліменти, про що зазначається у наступному посиланні.